Навігація трудового законодавства Чорногорії для іноземних роботодавців

Відкриваючи бізнес або місцеву філію в Чорногорії, іноземні роботодавці повинні знати місцеві правила працевлаштування. Трудове законодавство Чорногорії побудовано таким чином, щоб відповідати директивам Європейського Союзу, збалансовуючи захист працівників і гнучкість роботодавця. Цей посібник охоплює основні вимоги до найму місцевого чи іноземного персоналу.

Види трудового договору

Відповідно до Закону про працю Чорногорії, всі трудові відносини повинні бути встановлені шляхом письмового договору:

• Контракт на невизначений термін (Ugovor o Radu na Neodređeno Vrijeme): Модель працевлаштування за умовчанням. Він передбачає постійну роботу та вимагає наявності законних підстав для припинення.
• Строковий контракт (Ugovor o Radu na Određeno Vrijeme): дозволено для тимчасових проектів або сезонної роботи до максимальної тривалості 24 місяців з тим самим працівником.
• Випробувальний період: Роботодавці можуть включити в контракт випробувальний період до 6 місяців для оцінки придатності.

Робочий час, відпустки та мінімальна заробітна плата

• Робочі години: Стандартний робочий тиждень становить 40 годин, розподілених на 5 або 6 днів. Понаднормова робота дозволяється до 10 годин на тиждень і повинна компенсуватися за вищими ставками.
• Щорічна відпустка: Працівники мають право на щонайменше 21 оплачуваний робочий день щорічної відпустки за календарний рік, а також державні свята.
• Мінімальна заробітна плата: З 1 жовтня 2024 року законодавча чиста мінімальна заробітна плата становить 600 євро на місяць для робіт на рівнях кваліфікації від I до V і 800 євро для рівня VI і вище.

Податки на заробітну плату та соціальне забезпечення

Розрахунок зарплати в Чорногорії простий. Загальний податковий тягар із заробітної плати розподіляється між роботодавцем і працівником:

• Податок на доходи із заробітної плати: стягується за прогресивною ставкою від 9% до 15% залежно від рівня заробітної плати.
• Внески на соціальне страхування: охоплюють внески на пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття та внески на медичне обслуговування, що становить приблизно 20–25% від загальної зарплати.
• Відсутність внесків на медичне обслуговування: Уряд скасував обов’язкові внески на медичне обслуговування, які сплачує роботодавець, зменшивши податковий тягар із заробітної плати для підприємств.